Make your own free website on Tripod.com
З КАМЕРИ СМЕРТНИКІВ
Каїнам, ханам і провокаторам,
мертвим, живим і ще ненародженим,
в Україні й поза Україною сущим.

Свої серця нам виривали,
Чужі тесали нам хрести.
О.Олесь

І Б'є птах крильми глухої півночі над мурами, Б'є крильми птах Та й ловить дзьобом грати... Не жур мене, товаришу похмурий мій,— Нам так приречено з тобою умирати. На велелюднім торжищі між ницих і крикливих, За тридцять срібних продані від каїнів і юд, Ми ордени їм кров'ю покропили І, вже не вірячи у Божий страшний суд, За мудрість і любов, за скривджених і вбогих Ми підем на Голготу — ти і я — Під крик «Розпий! Розпий!» нікчемного й брудного Орденоносного хам'я. II О Гомо Сапієнс! — дитя похмурих паріїв! О Гомо Сапієнс! — «покидьків» гордий плід! Прийшов єси з журби, прийшов у злидні, в чвари, В хлипке баюрище вселюдського базару; Як голяком на лід... З чийого домислу? З якої необхідности? Пощо і звідки? Та і хто прирік, Поклавши на хребет людські жалі і крик, Цей стовп, набряклий тугою, Крізь всесвіт на обхід нести? За що покута та і хто прирік?.. Пощо ти взявсь нести і чого ради? Пощо прийшов в цей світ брехні і зради? ІІІ Б'є крильми птах глухої півночі під мурами, Б'є крильми птах... І мотиль прилетів — Із тьми на світло крізь іржу дротів Загнався мотиль здуру. І закрутився в безнадійнім герці! Об дивне світло поломивши зір, Б'ється в розпуці, трапивши у вир, Б'ється шалено, Б'ється об пухир, Як об набрякле болем серце. VI Немає відгуку. Чигає ніч байдужа. Набрякле серце марно жде поради... Дай руку! Дай же руку мені, друже!.. А ти любив цей світ брехні і зради. VIII Чого ж той птах бунтує так за мурами? Чого ж той птах так крилами об грати?! Товаришу, товаришу похмурий мій, Ну, а як ми не хочем умирати?! І ми не вмрем! Нас не зітруть із рубрики! Ми оживем в страшнім вогні стихії — Ми ще каратимем хамів Мечем Республіки На лобнім місці, там біля Софії!
Харків, тюрма на Холодній Горі, 1939