* * *
З п'ятном німих терпінь явились ми на світ,
З чолом заквітчаним в зів'ялий рано цвіт;
Життя прибрало нас в зір згаслих діадем —
Сумні ідем...

В осінній, сірий день нас сумерк породив,
Беззвіздних ночей сум в колисці нас пестив,
В тісний обруч судьби скрань втомлену кладем —
Сумні ідем...

Над нами не шумить труба бурливих днів,
Не гріє сонце нас, ні громів диких спів,
Безголосно колись торбани покладем —
І в смутку відійдем.
(1904)