Make your own free website on Tripod.com
ЗЕЛЕНІ РУНА
І

І знов, і знову цей мотив упертий —
Старий, як світ, і вічно юний спів:
Прийшла весна, і білий покрив смерті
Рясними рунами зазеленів.

Немов з очей земних страшна полуда
Поволі спала, і розвинувсь день —
Та як же не вітать розмаю-чуда
І не співати знов ясних пісень!

Чекали довго ми весни-посестри...
Вона прийшла — зими скінчився гніт,
І чарівниці красній на привіт

Дзвенять музик повітряні оркестри,
Їй на путі — квітчасти килими...
Співає все, співаємо і ми!..


ІІ

В міжгір'ях сині стеляться тумани —
Тумани-спомини минулих літ...
Та геть згадки! В долинах день весняний,
І вабить рун зелених оксамит.

Не сам я тут... не сам я сонцем п'яний:
В екстазі святковім буяє світ
І творить знов величний, безнастанний
Безсмертя, вічності промінний міт.

В душі старій шумує пісня юна:
Ах, жити б, жити: вічно бути й жить,
Щоб бачить гори ці, ясну блакить,

Щоб сонце пить, як п'ють зелені руна,
Як квіти ті ясні, як дерева!..
Нова весна — і молодість нова...