* * * |
Співає юний січовик. Нічного степу вільний пташе, Сам знаєш, пишне щастя наше На вістрії шабель та пік. Ой, сонях виб’ють до ноги... Дивись, татарин вузькоокий В зеленій хвилі, ніби окунь, Пірнув і стежить з-за могил. А ти співаєш про Стамбул, Про байдаки та бідних бранців, Що з зойком прокидались вранці, І з України вітер дув, І тужно, тужно сльози сьорбав І танув золотий туман... Ой, стисне пристрасно аркан Твоє, твоє співуче горло. |
Подєбради, 16.ІХ.1924 |