Make your own free website on Tripod.com
ТУПОГО БОЛЮ...
Тупого болю не заглушиш
Розпачливим криком вночі.
Мовчи!
Не руш!..
Слизькими обценьками будні
Здавили горлянку червоного свята.
Проклята
Камінна непробудність...
І треба крові... Крові,
Щоб спалахнула пристрасно-п'яно...
Щоб прапор шовковий
Розіллявся вогняно...
І солоно-червона
Бризне тоненьким струмком
І жадібним язиком
Обів'є світові бастіони...
А там — пекучий цемент
святкових буднів,
Всесвіт защемлять тільки травні
без груднів.
Київ, листопад, 1919