НА ОБВАЖНІЛІ...

На обважнілі, розпатлані нерви Навалилося буднями. Занудило стіни паперами, Грудки під ногами — груднем. Кожен день мобілізація й черги. З остюками хліба крайки, І десь далеко-далеко берег. Не дотягтись до теплої руки... Гей, червоні коні на припоні Посхиляли голови низько. А багнети гострі — під наметом Геть поржавіли, без блиску. Посмутніли вогні... Тумани вдалині. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . — Хто там співає тужливі пісні? Хто там співає?

Харків, жовтень, 1922