Make your own free website on Tripod.com
* * *
Одна нога в стременах...
Сніги. Вітри. Зима.
Розрубані рамена,
І голови нема.

А кінь стоїть і дремле:
— Куди ж його іти?—
До болю вгрузли в землю
Залізні копити.

Поглянув скоса оком:
— Коли б уже сідлав!—
І знову дрібним кроком
У далеч почвалав.

Іде, іде снігами
На південь, північ, схід,—
А вслід червоні плями,
А вслід червоний лід.

Іде, іде і стане,
До місяця ірже:
— Невже ж таки не встане?
Невже?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Одна нога в стременах.
Сніги. Вітри. Зима.
Розрубані рамена.
І голови нема...

Ще вчора був веселий:
Не думав, що — кінець...
Сьогодні ж — леле!
Мрець...