Make your own free website on Tripod.com
* * *
А він стояв тоді понуро;
І руки зв'язані іззаду...
І тільки місяць коло муру
Скликав сестер своїх на раду.
В очах байдужість і покора...
І тихо:
— Дайте докурити.—
А ще за мить — лицем угору
Лежав він, кулею забитий.
Давно було... Було багато...
І в мене ж кров — не як у риби...
Ну, чим же, чим я винуватий,
Що трошки, тільки трошки схибив.
Хотів у лоб...
Тряслися руки...
А за стіною степ широкий.
Пустить?
Та я ж чекіст...
Ах, муки!..
І це страшне розбите око...