* * *
На сажень викопали яму
І труп за трупом в землю — бах!
Одних угору головами,
Других — аби не на ногах...

І так за шаром шар — могила:
П'ятсот... Шістсот... усе одно:
Усіх навіки напоїла
Байдужа смерть своїм вином.

Коли ж останній шар наслали,
Тоді шинелі й штих землі
І — спіть, герої з Калевали,
Сини обшарпаних полів...

Оце і все... Спокійно, мляво
Отут же сіли грабарі —
І, витягши махру з халяви,
У небо сині димарі.

А потім хтось уткнув ізбоку
З рушниці ржавого штика
І напис на степи широкі:
«Стрелки NN-ского полка»...
1927