* * *

Ой не цвісти калиноньці В зеленім гаї, Не гуляти козакові У ріднім краї. Ішов козак дорогою Не в Крим, не по сіль, Зустрілася пригодонька — Вдовина постіль. На білії подушечки Головку поклав,— Забув тую дівчиноньку, Що дома кохав... Ой не цвіте калинонька В зеленім гаї, Плаче нишком дівчинонька У своїм краї. Ніхто в світі жалю її Не чув і не знав, Тільки тая тополенька, Де голуб сідав. Під тією тополею Травиця росте, Між травою зеленою Барвінок цвіте. Дівчинонька барвінкові В'януть не дає; Щовечора тихесенько Сльозами поллє... Високая тополенько, Зеленій, шуми! Цвіти, цвіти, барвіночку, З весни до зими! Довіку вас дівчинонька Буде доглядать, З вами тугу розважати, Долю викликать...

1867