ЛЕБІДЬ

Як ляже трупом день На сонне лоно трав І вкриє чорний шовк Засмучені поля,— Я чую крик пісень, Той крик, коли вмирав, Коли навік замовк Безлунний лебідь — я. Упав мій срібний пух На хвилі ясних сліз В той час, коли вмирав Без гомону, без дум,— То я... Мій вільний дух Під крилами беріз На лоно сонних трав Посіяв сніжний сум.

1916 - 1917