| * * * |
|
Срібно-сірий сніг суворий Срібно-сивий сипле сум На блискучі білі болі, Білі блиски білих дум. Зимним сяєвом залитий, Задрімав зимою зруб, Там дрімають білі думи, Де в задумі дужий дуб. Жовтий жах жадібним зором Задивився на буття, Жне без жалю, жне без жовчі Жмут журливого життя. В'є в верхів'ях вільний вітер Вічним велетням вінок — На німій небесній ниві Вовна порваних думок. |
| 1916 - 1917 |