ЧОРНА ДУМКА

Світ зчорнів, і небо чорне, зелень чорна, чорне все... Жду, поки мене загорне Та, що вічний сон несе. Там, де Лета ллється тихо, Ахеронт журчить мерцям, там забуду може лихо,— там спокій усім серцям. Може в хвилях флегетону змию муку навісну і тихенько, бех гомону прокрадуся в браму сну.

1897