* * *

Покохав, як була ти чужа, Розлюбив, коли стала моєю. Що лишилось? На вістрі ножа Почуттів, що змінились зорею. Ти домашня квітчина, а я Із грозою зв'язав свою долю; Присвятила квартирі життя, Ну а я присвятю своє полю. Ти до стелі, а я до зірок — Ми здіймаємо руки обоє, Та чому ж пам'ятаю твій крок, Що відбився у серці луною?