ЖАСМИННА ЕЛЕГІЯ

Поверни свою впертую спину, Я до тебе сьогодні, як гість, І дарую лиш гілку жасмину, Хай вона тобі все розповість. Зрожевіло чимало ночей, Та мені вже повік не забути Тихий присмерк самотніх очей, Їхній присмак п'янкої отрути. В них застиг той вечірній прибій, Що з'єднав і скропив наші руки, Нас на хвилі підніс голубій До вершини солодкої муки. Як тоді хвилювався жасмин! Розпашів, заспівав од коріння, Ніжний запах від принца рослин Тонко плив понад нашим горінням... А вже ранком самотній прибій Пив прокисшую піну, та линув Десь за обрій в росі голубій Ніжний запах нічного жасмину. Пригадала? Я ж бачу росину, Що зросла поміж янгольських вій, І дарую цю гілку жасмину, Ти мене розумієш? Я твій.