Make your own free website on Tripod.com
ЖАСМИННА ЕЛЕГІЯ
Поверни свою впертую спину,

Я до тебе сьогодні, як гість,

І дарую лиш гілку жасмину,

Хай вона тобі все розповість.

Зрожевіло чимало ночей,

Та мені вже повік не забути

Тихий присмерк самотніх очей,

Їхній присмак п'янкої отрути.

В них застиг той вечірній прибій,

Що з'єднав і скропив наші руки,

Нас на хвилі підніс голубій

До вершини солодкої муки.

Як тоді хвилювався жасмин!

Розпашів, заспівав од коріння,

Ніжний запах від принца рослин

Тонко плив понад нашим горінням...

А вже ранком самотній прибій

Пив прокисшую піну, та линув

Десь за обрій в росі голубій

Ніжний запах нічного жасмину.

Пригадала? Я ж бачу росину,

Що зросла поміж янгольських вій,

І дарую цю гілку жасмину,

Ти мене розумієш? Я твій.