* * *

Пішли далеко тарпани, Тепер їх не здогнати; Чому, скажіть, не таргани Із голови та хати? Широкий степ змалів у яр Без янголів безмежжя. Вже вільна постать не буя. Самотнє узбережжя. За наші рани плакав як! Сидівши на могилі зрання. Та заспокійливе там я Далеке вчув іржання.