Make your own free website on Tripod.com
СМЕРТЬ
Горить понад зорями місяць, як жар,
Летять полонинами тіні від хмар,
Імлою вкривається заспаний яр.

У сяєві ночі на кручі стрімкій
Смерека лежить у могилі м'якій,
Повалена громом на вічний спокій.

Посестри шумлять і поникла трава...
На зломанім пні, мов сама нежива,
Куняє у думах надута сова.
(1899)