СОН |
Тихий сон по горах ходить, за рученьку щастя водить. І шумлять ліси вже тихше, сон малі квітки колише. Спіть, мої дзвіночки сині, дикі рожі в полонині! Не шуміть, ліси зелені, спати йдіть, вітри студені! Най квіточки сплять здорові, най їм сняться сни чудові! Аж на небі зазоріє, сонце їх, малих, зогріє. І зогріє, поцілує, і світами повандрує. Тихий сон по горах ходить, за рученьку щастя водить... |
(1899) |