* * *
Знаю — медом сонця, ой Ладо,
В твоїм древнім тілі — весна.
О моя Степова Елладо,
Ти й тепер антично-ясна.

А між нами простір — гураганом.
Хоч дихнуть, хоч узріть тебе де б...
Половецьким хижацьким ханом
Полонив тебе синій степ.

Там десь квітнеш вишневим цвітом,
Десь зітхаєш в веснянім чаду,
А мені ти — блакитним мітом
В золотім полудневім меду,

А мені ти — фатаморґана
На пісках емігрантських Сахар —
Ти, красо землі несказанна,
Нам немудрим — даремний дар!
4.VІ.1925