Make your own free website on Tripod.com
СТРОФИ
1

Ти виростала, квітла й наливалась
І втілилась — в медвяний виноград
Та яблука. Мов положниця, сад
Зітхає втолено. І гасне літній галас.

І лагодою сяє стиглий лад,
І спогад золотіє, як кохались
У бурях квітня, в ворожбі Купала...
Ось — день плодів. А завтра — листопад.

2

Безверхе бойовисько, де мечі
Потяли все, знов стоптане і голе.
Широкоперсий вітер лиш дзижчить
І мчить козацьке перекотиполе.

Зачепить? Вкорениться? Проросте?
Мовчить, мовчить важке осіннє небо.
Чи проковтне страшним простором степ,
Чи дикий чвал той перейме Мазепа.
1930