| * * * |
|
Ой не сійтесь, сніги, ой, не сійтесь, рясні, Не губіть ви останньої слави; Гріє здалека землю усмішка весни, Пробиваються проліски, трави. Не злякать вам нікого, холодні сніги, Бо розтопче вас сонце блискуче, І нечуваний сміх залуна навкруги, Як тікати ви будете в кручі. Ой не сійтесь, сніги, ой, не сійтесь, рясні, Згиньте в темній безодні навіки! Хоча пізно, а все ж діждемось ми весни,— Свята волі, і світла, і втіхи. |
| 1904 |