* * *

Глузуйте, кпіть над рідною землею, Вкривайте склом і терном нашу путь, Вбивайте нас байдужістю своєю,— Презирством діти вас уб'ють. На батька син оганьблений не гляне, Зречеться матері безтямної дочка, І Гонти гнівний дух з могили встане, І піде тінь Залізняка. Даремно б ви упали на коліна, Об землю бились би в тенетах каяття; О, не простить вас гнівна Україна За вік ганебного життя. І в ранок той, коли ударять дзвони І вас на суд народний приведуть, Із тисяч уст розітнуться прокльони І вам на голови впадуть.