ХТО

На персах землі гора; у важке небо зоряне з сонцем впира чолом. Од п'ят гори до зір небесних криваві тумани. На горі хрест в туманах — хрест. Простяг рамена од краю світа до краю, од сходу на захід. У світ упала тінь хреста з півночі на південь. На хресті — людина. На степи, на води звисає глава. З душі землі встають крики, тьмою птахів летять на хрест. Голосіння там сповняє небо. По дереву муки із ран людини стікає кров. Ріками рине з гори по стегнах, по ребрах землі в моря криваві — вщерть. З печер і нор, з хащів, лісів вовки пішли. По чреву світу ватаги ходять — ситі, п'яні: п'ють кров. Розп'яв хтось правду на Голгофі знов! Звір бенкетує!.. Болить душа...

1921