ДО СХІД СОНЦЯ

О метана бурею, Нене злиденна, Укріплю Тебе я на камені слова, І будеш, як церква, ясна і сталенна! Зі сафіру стануть основи і стіни, З кришталю всі вікна, вібло — чароцвіт? Колюмни — сам рубін, ограда перлова... І будуть народи всі йти до країни, Де піснею — мова, А думка — всесвіт. Як море, заблиснеш усіми красками, Душа моя плаче без тями!