* * *

Я натомився вічно знати В собі самому — двійника... Душе! Обридлива яка ти! І непримирлива яка! Я марно злагоди чи згоди З тобою сподівавсь дійти,— Як тінь, недомисел природи, Мене перекривляєш ти! І що ясніший я, то мушу Усе темнішу тінь тягти... Душе (якщо я маю душу), Яка непереможна ти!