АЛЬБАТРОСИ

Чи бачив хто, як сліпнуть думи І серце розпадається, надвоє розколене? І коли вирисується воно зі стуми — Це ж жах, коли побачить, що воно — оголене. Чи чув хто, як мріють роси Про життя вічне ранком, як червоніє схід? Над гамором безшумлять крилаті альбатроси І над душею — привиди страхіть. Заспокоює електрика — Так ясно забутись, довірившись електричному богові. Більше галасів, стуку, більше гаму, дзвону, крику — Дайте людей сюди, дайте реву, стогону, реготу, дайте ворога!..

Владивосток, 28.ІІ. 1917