МІЙ РЕЙД У ВІЧНІСТЬ — II

Слухайте шепіт хвої на хребтах і гомін вікових віт. Не можна затуляти сучасним життям життя тисячоліть. Будьте вдячні вічності, що живе в вас, оживлюйте кожну річ. Коли знайдете в землі напівзгнилий людини таз — ви з людиною віч на віч. Не будьте мертвими археологами, минуле не розкладайте номенклатурою механістичною! Гляньте: в гробниці лежить мумія фараона, і біля неї — його зубочистка. Мільйонні когорти лежать кістяками таких же футуристів, як ми. І вони будували «вічні» стіни і брами і в боротьбі лягли грудьми. А ви хочете зробити з людини якусь платонівську ідею, коли кожна людина — повна вічності вщерть. Мільйони сучасних і майбутніх людей мільйони людей смерті. Так не вмирає життя. Так ми ідем у вічність. Атлант-ель-стан, Ніл-ель-стан — зміняє наш Дніпр-ель-стан. От чому, коли і я вмру, покладіть зі мною в місті мою зубочистку і мій чемодан.

Злодіївка, 1. VIII. 1928