НІЧ |
Ніч. Замовкли денні речі... Надокруг німа стіна... Тільки іноді з-під печі Чути голос цвіркуна. Та годинник однотонно Гомонить, знай,— цок та цок... І нудливо, мовби сонно Бродять тіні від думок: То тремтять, неначе струни, То їжаться у штики, То витягуються в труни Чи у шибениць рядки... Жах з кутка незряче око Аж у душу закида... А в пітьмі годинник цока Та цвіркун відповіда... |
(1902) |