ЩЕ ОДИН ПРОТЕСТ

До двадцяти бунтуємо завзято, Шукаєм правди, кленемо брехню І віримо, що нашому огню Належить всяку нечість спопеляти. Тоді ми все бажаємо змінити, В житті своє покликання знайти. Яка хороша й нерозумна ти, Наївна, мила юність неумита! Та пройдуть дні, гарячі й безнадійні, І ми стаєм холодні та спокійні, Такі собі чиновнички чорстві. Уже в душі нема святого болю, І розум наш не рветься вже на волю — Ми раді тим, що ситі і живі.

1954