Make your own free website on Tripod.com
НЕКРОЛОГ КУКУРУДЗЯНОМУ КАЧАНОВІ,
ЩО ЗГНИВ НА ЗАГОТПУНКТІ
Не чути голосінь, іржавіють оркестри,
Оратори стомились від кричань:
В труні лежить не вождь і не маестро,
А просто — кукурудзяний качан.

Труна із тупості бездарністю оббита,
Бредуть за нею стомлені думки:
Кого оплакувать, кого мені судити,
Кому від серця відбивать замки?

Кого трясти за петельки і душу,
Кого клясти за цю безглузду смерть?
Помер качан — і я кричати мушу,
Налитий смутком і злобою вщерть.

Качане мій, за що тебе згноїли?
Качане мій, кому ти завинив?
Качане мій, лягли в твою могилу
І людська праця, і щедроти нив.

Безсонні ночі, неспокійні днини,
Мозолі, піт, думок гарачий щем
Лягли з тобою поруч в домовину
І догнивають під густим дощем.

Прокляття вам, лукаві лицедії,
В яких би ви не шлялися чинах,
Ви убиваєте людську надію
Так само, як убили качана.
1957