* * *

Скільки хникають вже коханці, Скільки пишних говорять фраз, Скільки грошей потратив на танці, На цукерки кожен із нас! Скільки меду у кожнім слові Наточили ми для дівчат, Що вони збожеволіть готові І готові "рятуйте!" кричать. Щоб любили нас, щоб кохали, Кожен з шкіри своєї ліз. Скільки потім за нас пролинали Милі очі солоних сліз! Розлилися вони, як море, — Хто там берег у нім знайшов? У жіночому лютому горі Захлинається наша любов.