РУБІНИ

Одкриваються рани — Давні рани, нудьгою роз'ятрені знов... І червону, гарячу мов полум'я, кров Вже не стримує зілля омани. Одкриваються рани... Рани, серця рубіни! Ви — єдиний той дар, ви — той скарб жебрака, Що дала йому з ласки кохана рука На розстанні, в останні хвилини... Рани, серця рубіни!.. О, рубіни червоні! А хто ж вам дав багровість і полиск огня? Моя гордість, ображена гордість моя, Що тримала мій гнів на припоні. О, рубіни червоні!..

1911