* * * |
Ти приходиш до мене щоночі В ту хвилинку, як міцно я сплю, Зазираєш в заплакані очі І шепочеш: не плач... я люблю!.. Я слова твої чую душою І крізь сон усміхаюсь тобі, Твої очі горять надо мною В невимовній, глибокій журбі. Ти жагуче мене обнімаєш, В тих обіймах я млію вві сні, Поцілунками душу виймаєш, Вириваєш ти серце мені. Відкриваю заплакані очі... Навкруги — порожнеча німа. В тишині таємничої ночі Мого щастя нема як нема... |