ТУМАН |
Щоб оцей туман та сніги поїв, Цей важкий туман нерозгаданий. Впав на груди піль, на печаль гаїв, Впав на тихий сад, на обкрадений. Срібні блиски рос, передзвони кос В далині глухій увижаються, Ластів'ячий крик,і дівочий сміх, І степи в шовках — у ногавицях... Гей, нема, нема. Тут страшна зима,— Мла, відчай і сон над оселями. Понад садом — крук, понад степом — свист, І собачий брех понад селами. Ні шовкових рос. Ні пісень нема. Лиш одні сніги та липкий туман. Впав на груди піль, на печаль гаїв... Щоб оцей туман та сніги поїв. |
1927 |