ЕЛЕГІЯ АТРАКЦІОНІВ |
Із чорного стебла баска сівба важких басів, і флейти метушня баска на рині голосів. Різкий плижок, зухвалий скік, сухий, як дріб, галоп, і флейт одчай, цих флейт баских над ямами синкоп. Крутися, світ, крутися, цирк, крутися, карусель! І гостроверхий фейєрверк злітає над усе... І день — у смерк, і ніч — у смерк, і серце — нічичирк. Крутись, скажений фейєрверк, Крутись, скажений цирк! І око юрб проколоте на шпагах тисяч ламп. Крутись, прокляте коло те... Такт! Темп! Чи довго прокрутишся так тут, невже не спадеш, невже? Кожен вигиб і темпу, і такту віддрукує капельмейстерський жест. Віддрукує і занотує: стій! На кожну ноту, на ту є карб свій. І пізнаєш уперту математику пароксизмів захвату і журб... Товаришу, друже, братику — в кожного є свій карб. Кожному ноту нажебрано, і іншої буть не могло б, і рипить між іржавими ребрами серця сухий суглоб. Серце! Крутися, хитайся, хитайсь, вигинайсь шкереберть! Із губ акробата-китайця струмочком сповзає смерть. Захлинувся ковтками конвульсій, завертівсь на блискучій косі, і зчепилися в спільному пульсі серця усі. Горло горбом напнеться, втнеться крик, як звисне, мов флаг, із трапецій чорний людський язик. Скрикне тоненько панійка... Тоді націляйся й лети, в зойки розпачливі, паніко, зімни їхні голі роти! Слину і сльози виточи, губи в гримаси зміси! Розгойдались, мов трупи иа ниточках, голоси. |
1927 |