| * * * |
|
О хутори! Пронизані полинною печаллю У згусток золотих і синіх вечорів. Хто вип'є сон і сум ваш давній І вийде сам із цих задимлених дворів? О хутори! Пливуть, шумлять і віють весни, І ранки сплескують крилом. І сонце кільчиться у плесах, А сонце птицею в село... О хутори! Пронизані полинною печаллю У згустках золотих і синіх вечорів. Хто вип'є сон і сум ваш давній І вийде сам із цих задимлених дворів? О хутори! |
| 1926 |