КАМО

Іду, і клонюся доземно, І вірю. За мною, передо мною темно В безмір'ю. За мною, передо мною чорне, Безкрає, А часом блиск пожеж Сліпучу пітьму без меж Розгорне, розкрає і щезне... Блукаю... Зорі! Вже в труні ви. А в серце лізуть сумніви: «Грядеши?.. Камо?!» А в серці родиться і гине У просторі Таке, як зойк дитини: «Мамо!»

1921