ТАЙНА ТАНЦЮ

Я в бурю кинув білу хатку, В завію, в крутінь білосніжну. За мною ладкали колядку Блискучодзвонну, прудкобіжну. А сніг мої сліди засипав І під ногами скрипом скрипав. Плеснула навесні лебідка, І розпустила майви мавка. І вмить із серця жаром квітка — І в серце вп'ялась чорна п'явка. А блиском іскри креше кремінь, А в серці в мене темінь... Темінь... До розигрів устиг Чугайстер У ліс мене зманить свиріллю. Мережав тонкогубий майстер Зразки мойому божевіллю. Десь дівся келих одоляну, І я в безтямнім танці тану... В безтямнім танці я кружляю Навколо стромовин Говерли. Навколо бачу мовчну зграю — Мої дні вмерлі й післявмерлі... «Гей, гори! Поклоніться долам!» ...І ритмом — колом, ритмом — колом!..

1921