СТЕЖКА |
М. Ірчанові |
Та заґелґали гуси над лугом. Розмолився орач над смугою скиби, Розмолився орач над розсяяним плугом, Що до сонця грав лускою риби. Посплітались незбагнуті мислі. Клубочками тонкі волоконця — хрещата мережка. Ой нависли чорні хмари... І побігла до сонця чорним зорана стежка... І заґелґали гуси над лугом... |
1923 |