ЛІТО

Повніє, стигне золотом земля. Стоять збіжжя, в задумі вниз повислі, і ссуть корінням з грунту соки кислі, і ждуть роси в південний жар поля. В густві стебел дзвенить перепеля. В меднім повітрі пахощі розприслі. Межами струнко йдуть жінки колислі, І спів дівчат доноситься здаля. П'янкий дурман, розтоплений в повітрі, бичами кров шмагає у б'ючках. Щось шелестять ясені зрадно-хитрі. Жар півдня крила розпростер на вітрі і до грудей землі грудьми приляг, мов божеській красуні Леді птах...

1924