КЛАВІАТУРТЕ

Клавіатурте розум, почуття і волю — клавіатурте! Шукайте метрополію свідомого життя! Собака почуває проміння сонця... А ти — о чоловіче — ти знаєш блиск байдужих зорь? Кінцеві межі кучугурять і вишкіряються з пітьми. А там — нікчемність: атом — нуль... Куди це вітер так війнув з пітьми? Пустіть по тирсі Арімана свій гострий нюх! Пізнайте все в віках і над віками. Майдани в марності загрузли — у калюжах. ...Не мітингуйте мій патос! Бреде слизька і мрячна осінь. Ми чули-бачили і вибухи, і морок. Чи то сузір'я мріяли в снігах, коли по рейках тихих семафорів пливла зелена фантазійна путь? А сьогодні ваше ізмарагдове слово — на чорта? На чорта, коли нема молитви? Кінь непідкований негідний, Кінь непідкований по брукові не побіжить. А ми хочемо — без межі, д'ех — без межі! Молимося тобі, невідомість минулого, сучасного і майбутнього, Молимося мудрості, і віку, і секунді, Молимося тому, чого не знаємо, бо наша молитва — жага все-всепізнання. Клавіатурте розум, почуття і волю! Клавіатурте!