СИМФОНІЯ НОЧІ

І Я притаївсь... я пітьму не збуджу Необережним рухом... Бентежних дум намистечко нижу І в царстві сну Мовчання таїну Ловлю я гострим слухом. Сонця діти під вікном... Сонця діти — Плачуть квіти. Ніч кругом, Плачуть квіти: Все зникає, як роса, Все зникає — Умирає і краса... Умирає... В сльозах квітки... Безмірно я люблю Їх ніжную істоту! Ладен ридати з ними од жалю І ввесь тремчу — І чую в тім плачу Всю світову скорботу...