* * *

Глибокий плуг пройшов полями Моєї тихої душі, І впали в слід йому стеблями Квітки, щоб вмерти у глуші. Зійшла зоря. В яснім покрові, В короні зір виходить ніч. Сховався місяць у діброві. Останні хмари плинуть пріч. Скажи ж мені... Але не треба: Сама ти плуг той навела... І бачать ясні очі неба Квіток загублені тiла!..

1888 - 1895