СТЕПОВИЙ РАНОК |
Ще ночі мла не зворухнула крил, Щоб степові покинути долини, І спить у млі далекий ряд могил — Сумних слідів минулої години. Широкий степ, за ніч набравшись сил, Ще твердо спить, і вогко снять рослини; Лиш будяки в колючій зброї стріл Стоять, немов грізні князів дружини. Але із мли залізний зринув змій; Летить, гримить... і біла хустка диму Пливе за ним у сонній млі нічній. Летить, гримить... Біжить, біжить до Криму, Щоб з моря там, в країні чарівній, Жагу залить у пельці мідяній. |
1900 |