КНЯЗЬ ІГОР

Дріма Донець в легкім тумані, А я блукав над ним вночі В недовідомому жаданні, Немов чудес яких ждучи. І бачу я: струї срібляні Тремтять, до берега йдучи, І хтось незнаний на світанні Ворушить росяні кущі. То Ігор-князь тіка з полону. Слідом Овлур за ним. Збива Убрання росяне з розгону... І ось бувальщина жива Мені ввижається, і з Дону Мов вухо тупіт зачува.

(1898)