* * *

Стільки щастя, що боюся. Залоскоче, як русалка. Шовковинками проміння перев'яже, обів'є. Заполонить. Зацілує ніжно-ніжно, палко-палко. Всю жагу — зоревий трунок, п'яний трунок — ізоп'є. Тільки мент. Обламок менту — блискавично-перебіжний. І не буде — і шукати мов заказано мені. Хочу знову. Хай полонить. Хай цілує палко-ніжно. ...Усміхається проміння срібним жалем на вікні.