* * *

То я та вітер в дикім полі, Отруйні стріли, сагайдак,— Таким міцним солодким болем Наповнить їх смертельний знак! Кому, однаково, цілунки, Удари, рани і вино!.. В одно — густі червоні трунки, Та кінь, та руку на стегно! Так пишно вмерти, ясно жити! Ось білий лебідь — все вперед... І раптом, стрілами прошитий, Паде в зелений очерет.

Прага, 2.III.1924