БАЛЯДА ПРО СКРОМНІСТЬ

— Не вистачає йому скромності! — Кричало круг мене голодне кодло Скромних графоманів і чесних заробітчан. — Так, трохи не вистачає йому скромності! — Великодушно погодились поважні дяді, Поблажливо дивлячись з критичних Говерл. — Людський глас — глас божий. Вирішив я: "Треба зайти до Скромності". Купив пучок осніжених конвалій І сизий флакончик парфумів, Чесучевий плащ кинув на руку. В кімнату взійшов — і остовпів, подивований: П'яне опасисте бабисько лежить на дивані, І смокче цигарку, і зирить презирливо скоса. Знизавши плечима, я вийшов у клекіт людський. ... Поламавши стонадцять доріг, Мимо тронів Апломбу і Слави Брів обридливо — і мимоволі Затялась моя думка оскомою: "Треба ж зайти до Скромності". Послизнувшись на пам'яті, Передчуваючи стрічу, хильнув для хоробрості, Купив цигарок ментолових, взяв "Спотикач" по дорозі, Не стукаючи, ввірвався: Стоїть дівча наполохане, смокче зорю-карамельку, Русу косу розплітає, вронивши приколки долі...