ЛЕБЕДІ

Присвячую своїм товаришам

На тихім озері, де мліють верболози, давно приборкані, і влітку, й восени то плюскоталися, то плавали вони, і шиї гнулися у них, як буйні лози. Коли ж дзвінкі, як скло, надходили морози і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни,— плавці ламали враз ті крижані лани, і не страшні для них були зими погрози. О гроно п'ятірне нездоланих співців, крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів, що розбивав лід одчаю і зневіри. Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття веде вас у світи ясне сузір'я Ліри, де пінить океан кипучого життя.

1928