* * *

Одна нога в стременах... Сніги. Вітри. Зима. Розрубані рамена, І голови нема. А кінь стоїть і дремле: — Куди ж його іти?— До болю вгрузли в землю Залізні копити. Поглянув скоса оком: — Коли б уже сідлав!— І знову дрібним кроком У далеч почвалав. Іде, іде снігами На південь, північ, схід,— А вслід червоні плями, А вслід червоний лід. Іде, іде і стане, До місяця ірже: — Невже ж таки не встане? Невже? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Одна нога в стременах. Сніги. Вітри. Зима. Розрубані рамена. І голови нема... Ще вчора був веселий: Не думав, що — кінець... Сьогодні ж — леле! Мрець...